Переведення нежитлового приміщення в житлове

Переведення нежитлового приміщення в житлове.

Кожне приміщення має використовуватись відповідно до його функціонального призначення, яке зазначене в проєктній документації та правоустановчих документах. Для переведення нежитлового приміщення в житлове (зміни функціонального призначення) власнику доведеться докласти зусилля.

При зміні функціонального призначення приміщення з «нежитлове» в «житлове» перш за все варто звернутись до ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення». Якщо приміщення відповідає викладеним в ньому та в нормах, на які цей документ посилається, вимогам, то процес переведення нежитлового приміщення в житло займе не дуже багато часу та зусиль. Якщо ж ні, то процесу переобладнання (реконструкції, капітального ремонту з переплануванням тощо) не уникнути.

При переведені нежитлового приміщення в житлове необхідно забезпечити його збереження та функціонування протягом всього періоду використання за призначенням, враховуючи час зведення будинку, особливості конструктиву, об’ємно-планувальних рішень, застосованих будівельних матеріалів та виробів, а також фактичного стану основи і конструктивних елементів згідно з чинними ДСТУ, СОУ ЖКГ, ДБН.

Вимоги до приміщення, яке може бути придатним для постійного проживання людей, можна розділити на наступні категорії:

1. Архітектурно-планувальні рішення.

Це вимоги до об’ємно-планувальної структури будинку: розміщення житлових багатоквартирних будинків на території мікрорайону, розрахунок елементів прибудинкової території на одного мешканця. Зокрема ці норми забороняють розміщення житлових приміщень у цокольних, підвальних та підземних поверхах.

Також це вимоги щодо облаштування окремих елементів будинку (сходи, вхідні групи, водостічні воронки, пандуси, ліфти тощо), параметрів квартир (площі житлової кімнати, кухні, балкони чи лоджії, тераси тощо). Наприклад, для однокімнатної квартири кімната загального користування не може бути меншою за 14 м кв, а для кухонь-студій можливе облаштування тільки електроплитою з обов’язковою витяжкою.

2. Вимоги механічного опору та стійкості.

Конструктивна система будинку повинна забезпечувати міцність, жорсткість і стійкість будівлі в процесі експлуатації при дії всіх розрахункових навантажень і впливів відповідно до затверджених ДБН та ДСТУ.

3. Наявність інженерного обладнання будинку та відповідність чинним нормам:

ліфти (якщо висота будівлі більше 12 м), водопостачання та каналізація, опалення, вентиляція, кондиціонування, газопостачання, електропостачання, електрообладнання та електроосвітлення, сміттєзбирання.

4. Пожежна безпека (пожежні проїзди, протипожежні відстані, вогнестійкість матеріалів тощо).
5. Безпека та доступність у використанні.

Житловий будинок має бути зведений та обладнаний таким чином, щоб попередити ризик отримання травм мешканцями при пересуванні всередині і біля будинку, при вході та виході з будинку, а також у разі користування його елементами та інженерним обладнанням.

6. Санітарно-гігієнічні вимоги (безпека життя та здоров’я).

Виконання цих вимог здійснюється відповідно до фізико-географічного районування і містить вимоги до інсоляції, природного і штучного освітлення, хімічного забруднення повітря, провітрювання та мікрокліматичних параметрів повітря, захисту від шуму, вібрації, електромагнітного випромінювання, іонізуючого випромінювання.

Наприклад, щодо параметрів інсоляції – то вони повинні бути забезпечені не менше ніж у одній кімнаті (для 1, 2, 3 кімнатних квартир). Природне освітлення мають мати всі житлові кімнати, кухні. Для забезпечення допустимого рівня шуму не допускається кріплення санітарних приладів і трубопроводів безпосередньо до міжкімнатних стін і перегородок тощо.

7. Довговічність і ремонтопридатність.

Несучі конструкції будинку повинні зберігати свої якості протягом передбаченого терміну експлуатації будівлі. Має бути забезпечений доступ до обладнання, арматури та приладів інженерних систем будинку і їх з’єднань для огляду, технічного обслуговування, ремонту та заміни.

Це основні категорії вимог, яким має відповідати будівля чи приміщення для того, щоби бути визнаною такою, що придатна до постійного проживання людей.

Сама процедура переведення нежитлового приміщення в житлове може дещо різнитись в різних регіонах, адже це обумовлено відсутністю законодавчого врегулювання цього питання на державному рівні та наявністю/відсутністю розробленої та затвердженої містобудівної документації на місцях (генплан, ДПТ тощо).

Порядок переведення нежитлового приміщення в житлове.

1. Підготовка пакету документів:

заява встановленого зразка (деякі органи місцевого самоврядування затвердили відповідний порядок переведення та форми документів);

повідомлення власника чи балансоутримувача про наміри переведення приміщення в житло, якщо заявник і є власник, то таке повідомлення не подається;

правоустановчі документи на приміщення, земельну ділянку (за наявності);

копія паспорта та ІПН заявника;

нотаріально посвідчена згода співвласників (якщо у приміщення є декілька власників) приміщення;

згода власників суміжних приміщень, а в разі наявності в будинку створеного ОСББ – згоди ОСББ на переведення;

технічний висновок щодо стану наявних будівельних конструкцій та інженерних мереж, можливості їх реконструкції та перепланування, з метою зміни функціонального призначення та висновок про можливість переведення;

технічний паспорт приміщення, зареєстрований в ЄДЕССБ;

фотографії приміщення;

у разі необхідності переоснащення – проєкт;

план поверху, де розташоване приміщення;

інформаційна довідка балансоутримувача чи власника з повним переліком приміщень поверху будинку та суміжних поверхів, де планується переоснащення приміщення в житло.

2. Подача пакету документів на затвердження через ЦНАП.

3. Отримання погодження.

4. Отримання будівельного паспорта.

5. Подача повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

6. Проведення реконструкції приміщення.

7. Виготовлення нового технічного паспорта та його реєстрація.

8. Декларація про готовність об’єкта до експлуатації.

9. Реєстрація права власності на житлове приміщення.

Склад пакету документів та кількість погоджувальних процедур може відрізнятись в різних регіонах, а також може відрізнятись в залежності від особливостей самого об’єкта нерухомості.

Leave a Reply